В український прокат вийшло довгоочікуване повернення легендарного фільму «Диявол носить Прада» режисера Давіда Франкеля, за сценарієм Алін Брош МакКенни.
Редакція The Mango вже подивилася новинку та готова поділитися своїми враженнями від стрічки.
Сиквел «Диявол носить Прада» одразу повертає глядача у знайомий світ модної індустрії, але робить це більш різко, ніж у першій частині, без плавного входу.
Фільм майже не готує глядача до кардинальних змін у персонажах і просто занурює в події, ніби історія не переривалася.
Частково відчувається відсутність пояснення, що сталося з героями за 20 років, і це створює відчуття уривчастого старту. Звичайно, вони коротко згадують про те, як змінилося їхнє життя, але це подано дуже різко і поверхово.
Фільм розпочинається у стилі першої частини: динамічний монтаж зі швидкою зміною кадрів, ранковою рутиною героїні та паралельно образами з модної індустрії. Камера фокусується на деталях одягу, аксесуарах і темпі міста, задаючи той самий ритм і атмосферу, з яких колись починалася історія.
«Диявол носить Прада 2». Ностальгія як головний інструмент
Водночас стрічка постійно працює з ностальгією. Тут багато прямих і непрямих відсилок до першого фільму: візуальні повтори, знайомі ситуації в редакції, будинку Міранди, фірмові фрази та культові сцени Міранди Прістлі та Найджела. Це створює ефект повернення у вже знайомий світ, хоча не додає розвитку новій історії.
Лише ближче до середини фільм набирає ритму і стає більш цілісним. Саме тоді з’являється відчуття драматургії, комедії, а не просто набору сцен і ностальгійних елементів.
«Диявол носить Прада 2». Акторська гра витягує слабкий сценарій
Акторський склад залишається головною силою фільму. Емілі Блант виглядає найбільш переконливою і живою. Її героїня не копіює себе з першої частини, а логічно розвивається. Це найбільш органічна трансформація серед усіх персонажів. Хоча варто підкреслити: харизма та міміка настільки пропрацьовані, що складається враження, ніби Блант 20 років не виходила з цієї ролі. Серед інших акторів із першої частини вона справді залишилася тією ж Емілі Чартон, але вже досвідченішою та, як нам згодом показують, щирішою.
Меріл Стріп грає стриманіше. Її Міранда Прістлі вже не така холодна і жорстка, як раніше, хоча окремі фрази у стилі «це все» досі проскакують у її мовленні, як і різкі зауваження у бік підлеглих чи моделей. Втім, тепер Міранда частіше стримується від таких реплік, адже, як згадується на початку фільму, саме її характер став чи не головною причиною занепаду журналу.
М’якість персонажа була помітна ще у трейлері: вона більше посміхається, хоча ця посмішка часто має саркастичний відтінок. Загалом її характер досить відчутно відрізняється від першої частини. До прикладу, вона вже не кидає у підлеглих свій верхній одяг. Це логічно з огляду на час і зміни в індустрії, однак іноді бракує тієї безкомпромісності, яка колись визначала цей образ.
Можливо, ці зміни Міранди частково пов’язані і з новими стосунками, адже якщо в першому фільмі її шлюб виглядав напруженим і конфліктним, то тепер у взаємодії з чоловіком відчувається більше спокою і навіть певної романтики. Водночас її характер не зникає, а радше трансформується: замість жорсткості з’являється більше тонкого, подекуди ще гострішого сарказму.
Енн Гетевей показує дорослішу версію Енді Сакс, але сценарій не завжди дає їй достатньо простору. Вона вже не дівчинка на побігеньках і тепер перебуває на іншому етапі життя та кар’єри, однак усе ще намагається заслужити схвалення Міранди і певною мірою догодити їй.
Стенлі Туччі повертається до ролі Найджела, арт-директора журналу, в уже знайомому образі, однак його лінія залишається недорозкритою. Через це сюжет інколи нагадує радше набір ситуацій, ніж єдину історію.
Багато нових персонажів продумані та прописані як зайві. Вони не додають глибини, а лише забирають хронометраж. Частина сюжетних ліній різко з’являється і так само різко зникає без логічного пояснення.
«Диявол носить Прада 2». Перевантаження стрічки новими героями
Другорядні персонажі перевантажують сюжет. Люсі Лью отримує потенційно важливу роль, але її історія не розвивається і не має глибшого підтексту. Сімона Ешлі, яка грає нову першу помічницю Міранди Амарі, фактично повторює образ Емілі з першого фільму, але без харизми і внутрішнього конфлікту.
Чоловічі персонажі з’являються раптово і не отримують логічного розвитку. Складається враження, що їм просто не вистачило місця у сценарії. Про нового чоловіка Міранди практично нічого не відомо. Його наявність скоріше формальна, хоча актор Кеннет Брана перетягує на себе чимало уваги та взаємодії. Це дивно, враховуючи, наскільки важливими були особисті стосунки Міранди у першому фільмі.
Залицяльник Енді з’являється буквально «як сніг на голову». Їхнє знайомство відбувається між робочими моментами Енді, але ні розвитку їхніх стосунків, ні передісторії персонажа немає. Глядачеві не дають зрозуміти, чим він важливий і яке місце займає в цій історії.
Джастін Теру з’являється у ролі Бенджі Барнса, чоловіка Емілі, і додає у фільм кумедної динаміки. Його персонаж ніби мав би стати важливим емоційним містком між минулим і теперішнім Емілі, однак сценарій навіть тут не використовує цей потенціал повністю. Бенджі також губиться, хоча окремі сцени показують їхній живий і доволі органічний зв’язок з Емілі. Бенджі є колишнім чоловіком Саші, яку грає Люсі Лью, але цей родинний зв’язок майже не акцентується в сюжеті і не отримує жодного розвитку.
Ірв Равіц, якого грає актор Тібор Фельдман, повертається до своєї ролі. Він досі є головою ради директорів медіахолдингу, якому належить журнал «Подіум». Водночас у сюжет входить його син Джей у виконанні Бі Джей Новака, який принаймні має помітний вплив на розвиток подій сиквелу. Його присутність додає додатковий рівень конфліктів, адже через нього розкривається нова динаміка влади всередині медіахолдингу.
Нові друзі-колеги Енді також виглядають випадковими. Незрозуміло, хто вони і яку роль відіграють у її новому житті. Через це вони не працюють як повноцінні персонажі, а лише як фон, який забирає забагато уваги. Трохи краще розкритим у фільмі виглядає персонаж подруги Енді Лілі. Це одна з її трьох друзів у першому фільмі, яка працює в художній галереї, але через проміжок у 20 років важко впізнати, що це саме той самий персонаж, а не нова героїня.
«Диявол носить Прада 2». Чудовий візуал
Водночас фільм виглядає дуже сильним візуально. За операторську роботу знову відповідав Флоріан Баллхаус, і його стиль помітно відчутний: рух камери та динамічні переходи створюють ефект присутності.
Загалом операторська робота стала більш виразною і сучасною. Помітно, що камера стала активнішою, це додає сценам емоційності та робить діалоги більш живими. Особливо добре працюють крупні плани, які підкреслюють міміку акторів. У випадку з Мірандою це дозволяє краще відчути її внутрішні зміни, а у сценах з Емілі додає гостроти і напруги.
Та все ж ці візуальні рішення скоріше намагаються компенсувати недоліки сценарію. Фільм виглядає стильно і зберігає баланс між глянцевістю першої частини і більш стриманою, дорослішою естетикою продовження.
«Диявол носить Прада 2». Стиль, який диктує зміни сучасності
Стилісти виконали велику роботу над костюмами. Образи героїв одночасно зберігають дух першого фільму і адаптовані до сучасної моди. Помітно, як 20 років між фільмами вплинули не лише на персонажів, а й на сам світ історії. Індустрія моди в сиквелі вже зовсім інша. Якщо раніше вона трималася на жорсткій ієрархії, то тепер відчувається вплив цифрової епохи, соцмереж і нових поколінь.
«Диявол носить Прада 2». Нове покоління вносить зміни
З’являється тема швидких новин, онлайн-публікацій і постійного потоку контенту. Статті більше не мають тієї ваги, що раніше, важливішими стають пости, реакції, тренди. Це змінює сам ритм роботи редакції.
Світ став більш автоматизованим і менш «ручним», ніж у першому фільмі.
Не забули зробити акцент на поколінні зумерів. Їхній підхід до моди і роботи контрастує з класичною системою, яку уособлює Міранда. Це створює додатковий конфлікт поколінь, який міг би бути глибшим, але у фільмі він лише поверхнево окреслений.
Сама мода також змінилася. Вона стала більш стриманою і практичною. Якщо у першому фільмі образи часто були демонстративно розкішними, то тут відчувається тенденція до мінімалізму і функціональності. Менше показовості, натомість більше брендів і адаптації до реального життя та сучасного ритму. Водночас усі три головні героїні виглядають дуже стильно.
«Диявол носить Прада 2». Блакитний светр як фінальний акцент
Символічним виглядає повернення «небесно-блакитного светра» Енді у фіналі. Поява цього елементу одягу наприкінці сиквелу виглядає як свідомий візуальний жест. Це ніби нагадування про її справжню ідентичність і про те, що, попри всі зміни, вона не втратила себе.
Хоча светр Енді у фіналі вже має більш «корпоративну» інтерпретацію, адже замість класичного варіанту це радше безрукавка, цей момент можна трактувати як завершення внутрішнього кола героїні. Вона пройшла шлях через індустрію, змінилася, подорослішала, але зрештою повертається до балансу між світом моди і власними цінностями. І саме цей простий елемент гардероба стає символом цього вибору.
«Диявол носить Прада 2». Наші враження від фільму
У підсумку це фільм, який тримається на ностальгії і впізнаваності більше, ніж на новій драматургії. Це повернення у знайомий світ. Якщо дивитися без емоцій і ностальгії, «Диявол носить Прада 2» виглядає як фільм, який занадто покладається на спадок першої частини. Відсилки до оригіналу іноді створюють враження, що сценарій боїться відійти від знайомої формули. Актори та візуальна складова витягують фільм, але сценарій не завжди встигає за ними.
Емілі Блант виглядає більш завершеною завдяки акторській грі, ніж сценарію. Міранда Прістлі втратила частину своєї гостроти, а це ключовий елемент персонажа. Фільм добре працює як візуальний продукт і як ностальгійний досвід, але слабше – як нова історія.
Попри окремі недоліки в темпі та розкритті персонажів, фільм усе ж залишає приємне враження завдяки атмосфері – у цьому і є його шарм. Його варто подивитися тим, хто любить оригінал і хоче повернутися у цей світ із новим поглядом на знайомих персонажів.
Раніше ми розповідали, Жан Рено присвятив новий роман викраденим українським дітям.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал, щоб першими дізнаватися найцікавіші новини!
ПОПУЛЯРНІ СТАТТІ
