До студії «Сніданку з 1+1» у День українських захисників та захисниць завітав Дмитро Козацький з позивним «Орест», якого називають очима «Азовсталі». Саме завдяки його легендарним фото світ дізнався, як українські захисники до останнього боронили завод та у яких умовах перебували у польовому шпиталі.
Дмитро поділився подробицями свого стану наразі і зазначив, що, авжеж, радіти повною мірою своєму визволенню не може, оскільки ще багато українських захисників та захисниць залишаються в полоні.
«Фізично я себе відчуваю добре, реабілітація проходить чудово. Звичайно, наразі радіти в повною мірою неможливо, тому що досі багато наших хлопців та дівчат залишаються в полоні, триває війна. Про це не варто забувати. Проте у мене є така думка, що можна трохи дозволяти собі радіти, сьогодні таке свято, але ніколи не забуваю про той біль, який наразі завжди разом із нами. Поки ми усіх не заберемо, поки не переможемо», – поділився Козацький.
З полону «Орест» повернувся з вагою у 51 кілограм. Говорить, що щодня слідкує за станом організму, зважується і вже набрав 8 кілограмів та важить 59 кг. За словами азовця, у полоні йому неймовірно хотілось чорного хліба та чогось солодкого. Проте найголовніше, про що він мріяв – це про спокій, який зараз він нарешті має.
Щодо свого подарунка у вигляді нової камери, то Орест говорить, що, як і минулий фотоапарат, відтепер він весь час у нього в рюкзаку, а фотографує він усе навколо. Ділиться, що руки трохи відучились від ремесла, проте він вже повертає свої професійні навички.
Також ведучі розпитали Дмитра подробиці створення того самого легендарного фото з променем світла, яке стало уособленням сили духу усіх захисників «Азовсталі». «Орест» поділився, що побачив кадр під час переходу з одного бункера в інший.
«Перший кадр я зробив з фронтальним світлом, просто поставив телефон, подумав, що потрібно затестувати. І наступного дня, здається, я пішов туди вже з камерою робити знімок. У мене часто буває, що я фотографую сам себе, а штативом використовую якісь цеглини, палки, на щось таке опираю. І тут штатив вже був втраченим, тому я чимось підпер фотоапарат, поставив на таймер, побіг і вийшло це фото. І вже згодом ця фотографія стала такою символічною», – поділився Дмитро Козацький.
Дмитро зізнався, що до останнього вірив у обмін і що цей процес обов’язково відбудеться. Азовець зізнався, що навіть уявляв цей момент.
«Я стільки часу про це думав, уявляв, якою буде зустріч з рідними та близькими. І коли побачив напис «Україна» – я просто біг від радості. На той момент емоції просто переповнювали. Ти відчуваєш свободу, а для нашої країни, нашої нації – це надзвичайно важливо», – прокоментував «Орест».
У прямому ефірі «Сніданку з 1+1» глядачі надіслали несподіване запитання Дмитру Козацькому про його особисте життя. Фотограф зізнався, що його серце зайняте, проте зазначив, що цю тему не любить розголошувати.
Після повернення додому Дмитра почали впізнавати і на вулицях. Але він особисто від нього ніяковіє і підкреслює, що не вважає себе зіркою або героєм. І коментує: «Я просто робив свою роботу. Я не герой, я фотографую героїв. Якби не ці артилеристи, піхота, мінометники та інші підрозділи – цих би фото просто не було. І це для мене є надзвичайною честю фотографувати таких людей».
