Після року в лондонському андеграунді, експериментуючи з революційними технологіями, Pink Floyd випустили свій перший сингл. А вже через кілька років відбувся їх стрімкий злет: перший альбом The Dark Side of the Moon тримався в чартах до 1982 року (найдовше з усіх альбомів, що коли-небудь безперервно перебували в чартах) і став одним з найбільш продаваних альбомів усіх часів; Wish you were here досягнув культового статусу, а The Wall став номером один ледь не в кожній країні світу. Однак через десятиліття шалених музичних звершень між учасниками гурту стався розкол, який вилився у судові позови. І лиш нещодавно, на початку нового тисячоліття, відбулося омріяне фанами примирення, яке й дозволило учаснику-засновнику Ніку Мейсону написати власний внутрішній погляд на їхню історію «Навиворіт. Особиста історія Pink Floyd», яка вже вийшла у видавництві Лабораторія.
***
Ми повернулися до Abbey Road працювати над новим альбомом, коли до нас долучився Девід. Рік написав «Remember A Day» і «See-Saw». У першої із цих пісень був інший підхід до звучання барабанів, відмінний від звичного для нас гупання, і зрештою я передав свою роль Норману. Мені зовсім не сподобалося поступитися своїм місцем барабанника — і ніколи не подобалося — але в цьому конкретному випадку мені складно було б передати потрібне звучання. Коли я переслуховую цю композицію, вона звучить як трек Нормана Сміта більше, ніж будь-кого іншого. Крім того, що аранжування не дуже у стилі Pink Floyd, голос Нормана також виділяється із бек-вокалу.
Роджер приніс три пісні: «Corporal Clegg», «Let There Be More Light» і «Set The Controls For The Heart Of The Sun». За декілька місяців Роджер оживився, перейшовши зі скутості у «Take Up Thy Stethoscope And Walk» до плавнішого ліричного стилю. Норман суттєво доклався до продакшну «Let There Be More Light» і «Corporal Clegg», а в другій пісні доклався і словесно: на кінцевому затуханні він бурмоче «Git yore hair cut» («Підстрижись») — це був внутрішній жарт, і в плані пісенної лірики цю тему можна сприймати за жартівливий передвісник «The Gunner’s Dream». Пісня «Let There Be More Light» народилася з алюзій на Піпа Картера — одного з диваків кембриджської мафії, нині померлого. Піп походив із Фенських боліт та мав трохи ромської крові; він час від часу працював на нас як найбільш ефектно недолугий дорожній технік у світі — на цей титул була справжня конкуренція — і мав дратівливу звичку знімати взуття всередині фургона.
«Set The Controls» — це, мабуть, найцікавіша пісня в контексті того, що ми робили з часів її створення, щоб максимально застосувати засвоєні уроки. Ця пісня — із чудовим рифом, який легко запам’ятовувався, — була створена для вокального діапазону Роджера. Текстуально вона відповідає духу шістдесятих (текст пісні засновано, як казав Роджер, на поезії пізнього періоду династії Тан), а ритмічно вона давала мені шанс відтворити один з улюблених творів «Blue Sands», виконаний джазовим барабанником Чіко Гамільтоном у фільмі «Джаз літнього дня». «Set The Controls» — це пісня, що надзвичайно добре трималася. Її було весело грати наживо — і ми виконували її багато місяців, завдяки чому вона еволюціонувала і будь-які її недоліки згладжувалися — а в студії ми могли посилити її за допомогою ехо й реверберації, додаючи певного ефекту шепотіння до вокалу.
Заголовна пісня «A Saucerful Of Secrets» — на мою думку, одна з найбільш цілісних композицій, які ми коли-небудь створювали. Вона не має стандартної пісенної структури з куплетів, приспівів і бриджа, а також контрастує з розвитком більш імпровізованих творів своєю продуманою будовою. Ми з Роджером окреслили її основу заздалегідь, переймаючи звичайну для класичної музики тричастинну форму. Це не був унікальний для нас підхід, але він був незвичним. Ми не знали нотної грамоти і записали цю композицію просто на листку паперу, вигадуючи власну ієрогліфіку.
Однією з відправних точок став звук, який Роджер отримав, розміщуючи мікрофон поблизу краю барабанної тарілки, — він схоплював усі ті тони, що зазвичай втрачаються, якщо сильно вдаряти по тарілці. Так у нас сформувалася перша частина композиції, і далі вона швидко допрацювалася із залученням усіх нас чотирьох. Середня частина — або ж «Rats In The Piano», як ми інколи неформально називали її між собою, — сформувалася зі звуків, які ми раніше використовували в імпровізованих частинах пісень під час виступів, імовірно, запозичених із твору Джона Кейджа, а ритм тримався на звуковій петлі записаних на дві доріжки барабанів.
Раніше ми розповідали, що в Україні вийшов переклад мемуарів продюсера Тоні Кінга про легенд рок-музики.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал, щоб першими дізнаватися найцікавіші новини!
Популярні статті на нашому сайті:
