The Mango поспілкувалося з українською акторкою театру та кіно Світланою Охрименко. Творчу карʼєру акторка почала у 50 років та надихає інших своїм прикладом. Серед популярних стрічок – її ролі у фільмах «Реванш», «Потяг до Різдва», «Обіцянка Богу», «Дрон» та інших.
Минулоріч відбулася нашуміла премʼєра фільму «Потяг до Різдва». Це ваша перша робота в повному метрі? Розкажіть про ваші враження та чи є різниця для актора — зйомки серіалу чи фільму?
Не перша робота в повному метрі. Вже був досвід зйомок у закордонному проєкті, в Україні також у 2-х проєктах: «Скажи, Україно» (на жаль, виробництво призупинено наразі) і новий проєкт Дмитра Сухолиткого-Собчука. Йдеться про невеликі ролі. Різниця між кіно та серіальним виробництвом значна, адже у фільмі переважає життєве існування до найменших дрібниць. Саме це і є головним.
У кіно є багато репетицій, у більшості все знімають одним кадром (хоча вже і серіали такі є). У фільмі важливі деталі, постійні фізичні дії, зміни: людина, як в житті, постійно щось робить, і це накладається на природнє існування. В серіалах теж так може бути, та за браком часу, коштів, майже немає репетицій, більш статичне іноді існування, більше розкадровок. Та, звісно ж, є і інші відмінності. Все одно глядач обирає, що саме його цікавить.
Ви зараз берете участь у зйомках багатьох серіалів. Скажіть, як обираєте, де зніматись, від чого це залежить? Є актори, які обирають за режисером проєкту чи ідеєю стрічки. Як у вас?
Наразі я задіяна в серіалі «Екстренна допомога», лінійна роль, режисер — Олег Туранський. Звісно, обираю іноді. І якщо стається можливість усе ж обирати, то тут цілий букет пріоритетів. Перше — це режисер. Наприклад, Олег Туранський має якісні реалізовані проєкти, як «Реванш», де я теж знімалась, та інші. Обираю кастинг-директора. Знаю, в кого цікаві, успішні проєкти, ті, які подобаються мені як пересічному глядачу. Сценарій, історія, де піднімаються важливі теми, сюжети, що змінюють глядача і залишають слід.
Акторам не часто доводиться обирати, адже запис самопроб, а потім кастинг і є методом відбору актора на роль. І іноді ми не бачимо сценарія на початковому етапі. Тоді ще включаю інтуїцію і стараюсь чути себе.
Розкажіть ще про виставу «Міста», в якій ви граєте. Про що вона, як ви стали в ній грати та чи планується тур Україною?
Кожне місто має свій голос, свої думки, памʼять, реальність і минуле. Саме про це наша вистава «Міста», яку створила режисерка Марія Татаринова за підтримки УКФ. Гратимемо виставу 13-го лютого та 12-го березня в Театрі Драматургів.
Як я потрапила? Часто беру участь у фестивальних читках від Театру Драматургів. Маю досвід театральної гри. Так мене Марія і затвердила на роль міста Києва. Дуже дякую їй за цю можливість. Ми плануємо грати виставу в Києві. А в листопаді того року відбулось вже дві премʼєри вистави «Міста». У планах показати виставу і за кордоном. Наприклад, зараз я ще задіяна у створенні вистави «Вийти за межу», режисера Олександра Ткачука, за пʼєсою Наталки Зарицької — про визволення полонених з Азовсталі. Наталка описала свій досвід керівника організації по визволенню полонених та особистого життя. Виставу «Вийти за межу» вже заплановано грати в Празі 20-го березня. Квитки вже продаються, і нас чекають з нетерпінням.
Цікаво, які книжки ви читаєте? Що можете порадити нашим читачам, ваш топ-3?
Читати книжки дуже люблю, хоча бракує часу. Наразі читаю «Я бачу, вас цікавить пітьма» Іларіона Павлюка. Перечитую Григора Тютюнника, читаю багато поетичної класики та сучасних поетів. Найбільше — професійних акторських книжок: Мейснера, Стелли Адлер, Метью Макконагі та інших.
Топ-3 книги для прочитання:
Прочитайте Метью Макконагі «Зелене світло». Наскільки це мотиваційна книга, написана з власного досвіду, перемог та помилок, стійкості і власної гідності. Та впевненість, що варто йти вперед, не зупинятись і не здаватись. Все вийде. Тільки йди.
Для акторів раджу прочитати книгу «Філософія театру» Лесь Курбас. І не тільки для акторів, щоб розуміти наш український спадок видатного режисера, актора, новатора, який створив 12 студій по Україні, театр «Березоль», навчав і викладав, створював нового актора.
«Жінки, що біжать з вовками».
А якщо говорити про музику, який жанр чи виконавці вам ближчі?
Музика — моя любов. Я маю музичну освіту, граю на фортепіано, гітарі, займаюсь вокалом. Музику люблю класичну. Та зараз даю перевагу українським виконавцям. Дуже цікаві кліпи, пісні, до прикладу, музику Євгена Хмари чуємо сьогодні по радіо. Захоплююсь треками з українських фільмів композитора Хосейна Мірзаголі, наприклад фільму «БожеВільні», та інших. Тому я за українську музику.
У тому році ви знялись у кліпі Олі Цибульської «Зі мною так не можна». Ви знайомі зі співачкою? Як утвердився цей творчий тандем?
У нашому житті все випадкове — не випадково. Ми познайомились з Олею Цибульською на бранчі від журналу «Viva». Я розповіла, що акторка.
Наступна зустріч вже була на презентації книги Олі Цибульської «Світи», де Оля запросила мене створити театральний перформанс — моновиставу за фрагментами з книги. Ще на іншому бранчі Олі Цибульської відбувся мій акторський майстер-клас.
І коли вона запропонувала стати учасницею у зйомках кліпу до чудової пісні «Зі мною так не можна», у нас вже було жіноче комʼюніті з дівчатами, й тому зйомки відбулись надзвичайно тепло, з душею та позитивом. Ми були відкриті, friendly і жили в кадрі, відчуваючи кожне слово пісні. Велика вдячність Олі Цибульській та всій команді — за незабутній музичний досвід.
У продовження попереднього питання: пісня має назву «Зі мною так не можна». Чи були у вас випадки в житті, коли ви, врешті-решт, казали оточенню та собі саме цю фразу?
Дуже точна фраза з пісні — «Зі мною так не можна». Вона відповідає на всі питання, задає тон способу існування, стосунків з оточуючими, близькими. Звісно, я мала такий досвід. Щоправда, я за баланс. Вибираючи себе, особисто я не хочу втрачати своє. Тому не рубаю з плеча, а домовляюсь та озвучую свої бачення. Говорити — це дуже важливо. Проговорювати, що не подобається, коли не комфортно. Важливо, щоб людину чули. Для цього не варто кричати, наполягати. Іноді іншій людині варто дати пʼять хвилин для роздумів — і все змінюється. І вас почують: що з вами так не можна. Якщо в партнера, у друзів, родини є цінність бачити вас поряд, то все буде почуто. Я саме так і роблю.
В одному інтервʼю ви казали, що не любите слово «мрія», тож яка у вашому житті на цей рік є мета?
Для мене особисто мета — дочекатись Перемоги. Також для мене важливо зрости в акторських навичках, щоб грати ще цікавіші, складні, непересічні ролі, якими зможу змінювати світогляд — на любов до українського, на цінність українських митців, людей, які створюють нове і бачать далі, ніж повсякденність.
Я хочу стати амбасадоркою брендів, які є авторитетом в індустрії. Хочу зіграти українські вистави за кордоном, допомогти ЗСУ. Також маю ще мету — популяризувати Україну і українців в Америці. Так, цікава мрія: чи справлюсь, але варто спробувати. Вже маю пропозицію щодо співпраці з журналом «Українці та світ» в Америці. Отже, далі буде.
Раніше ми розповідали, що Анджеліна Джолі повертається на великі екрани у фільмі про світ високої моди.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал, щоб першими дізнаватися найцікавіші новини!
Популярні статті на нашому сайті:
