«Практична магія 2» – однозначно довгоочікуване продовження однойменного фільму 1998 року, який за роки після прем’єри поступово перетворився на культову картину.
Через майже три десятиліття до своїх ролей повернулися Сандра Буллок, Ніколь Кідман, Даян Віст та Стокард Ченнінґ, а режисерське крісло цього разу посіла Сюзанна Бір. Фільм заснований на романі Аліси Гоффман «Книга магії» 2021 року, який є завершальною книгою її циклу про родину Овенсів. Сценарій написали Аківа Голдсман, Джорджія Прітчетт і Келлі Марсел.
Цього разу історія трохи більше сюжетно зосереджується на дочках Саллі. При цьому «Практична магія 2» не намагається повністю відмовитися від першого фільму. Навпаки, стрічка буквально побудована на поверненні до знайомого світу, персонажів, музики, будинку та атмосфери. І хоча деякі рішення сценарію можуть викликати питання, загальне відчуття повернення до тієї самої історії тут працює.
Повернення до першої «Практичної магії»
Порівнювати другу «Практичну магію» з першою частиною практично неможливо не почати ще до того, як фільм закінчиться. Настільки багато тут деталей, які спеціально повертають глядача до оригіналу. Будинок Оуенсів, його декорації, сад, музика, знайомі образи, тітки Джет і Френні, Саллі та Джилліан – усе це створює відчуття, ніби ти знову повернувся у той самий світ, тільки через 28 років.
Події відбуваються через багато років після першого фільму. Саллі все ще живе з наслідками власного минулого і після нової особистої трагедії свідомо відмовилася від магії. Ще раніше вона стерла своїм донькам спогади про магію, намагаючись захистити їх від родинного прокляття. Жінки Оуенсів поколіннями приречені втрачати чоловіків, яких кохають, тому Саллі переконана, що найкращий спосіб уберегти дітей – не дозволити їм навіть знати про існування цього світу.
Але Кайлі вже доросла і закохується. Її хлопець Гідеон опиняється в комі, і поступово стає зрозуміло, що давнє прокляття нікуди не зникло. Саме ця подія повертає Саллі та Джилліан до магії. Разом із Кайлі вони намагаються зрозуміти, як розірвати прокляття, яке переслідує родину протягом поколінь.
Атмосфера та ностальгія
Енергетика й естетика фільму загалом залишилися дуже близькими до першої частини. Але при цьому продовження здається більш приземленим. Якщо оригінал постійно балансував між романтичною комедією, містикою, драмою та майже казковою атмосферою, то нова історія більше концентрується саме на родині Оуенсів, її минулому та стосунках між поколіннями.
І в цьому є несподівано сильна сторона фільму. Сиквел справді більше розкриває сестер Оуенс. Саллі та Джилліан тут уже не просто знайомі нам відьми з 90-х, а жінки, які прожили майже тридцять років після подій першої історії. Їхній досвід, втрати, страхи та ставлення до магії відчуваються значно сильніше.
Варто згадати, що перший фільм отримав загалом негативні відгуки після виходу та став касовим провалом, але за ці роки набув культового статусу.
Двадцять вісім років потому
Найцікавіше питання виникає саме через часовий проміжок між двома фільмами. «Практична магія» вийшла у 1998 році, а продовження переносить нас у 2026-й – тобто між картинами минуло 28 років. При цьому дочки Саллі, Кайлі та Антонія, які в першому фільмі були 6–8-річними дівчатами, у новій історії раптом опиняються у віці молодих жінок, які щойно закінчили коледж.
Саме тут виникає певна дивність. Якщо буквально рахувати роки всередині історії, дівчата мали б бути вже під сорок. Натомість у другій частині ми отримуємо Джої Кінг і Мейзі Вільямс, яким у реальному житті 27 та 29 років, а їхні персонажки за сюжетом мають виглядати саме як молоде покоління родини.
Це не руйнує історію, але певний дисонанс залишається. Особливо тому, що сам фільм постійно показує нам, що події відбуваються вже в сучасному світі.
Виходить цікава ситуація: якщо для Сандри Буллок і Ніколь Кідман, яким, до речі, уже 62 і 59 років відповідно, цей часовий стрибок працює абсолютно природно, то з дочками виникає відчуття, ніби сценарій трохи змістив часову шкалу заради того, щоб привести історію до потрібного покоління.
До слова, про вік головних героїнь. У продовженні вони вже старші за своїх екранних тіток у першому фільмі, але виглядають і поводяться так, ніби їм досі близько 30 років.
Нове покоління відьом
Однією з головних змін у продовженні стає поява нового покоління Оуенсів. Кайлі у виконанні Джої Кінг і Антонія у виконанні Мейзі Вільямс уже не маленькі дівчатка, яких ми бачили в першій історії. Тепер це дорослі жінки, які повинні самостійно визначити, ким хочуть бути та яке місце в їхньому житті займає спадщина родини.
Особливо цікава сама ідея того, що Саллі намагалася захистити дочок не шляхом навчання їх магії, а навпаки – позбавивши їх знань про неї. Таким чином, конфлікт між поколіннями виникає не лише через саме прокляття. Він стосується права людини знати власну історію та самостійно вирішувати, як використовувати отриману спадщину.
Кайлі стає головною рушійною силою сюжету, тоді як Антонія, попри потенціал персонажа, отримує значно менше простору. Саме це відзначають кілька критиків: між Кайлі та Антонією є хороша сестринська хімія, але фільм занадто швидко розділяє їх, після чого лінія Антонії стає значно менш важливою.
Вони вже не діти, які існували на периферії історії дорослих, а повноцінні героїні, через яких магічна історія родини отримує продовження. Джої Кінг і Мейзі Вільямс добре вписуються в цю історію. У них є потрібна різниця в характерах, але водночас відчувається саме сестринський зв’язок. І це важливо, адже фільм зрештою не стільки про магію, скільки про жінок однієї родини, які намагаються зрозуміти одна одну.
Саллі, Джилліан і тітки
Найбільша причина дивитися «Практичну магію 2» – звичайно, повернення Сандри Буллок і Ніколь Кідман. Через майже 30 років вони знову грають Саллі та Джилліан, і їхня взаємодія досі залишається одним із найкращих елементів цієї історії.
Саллі стала значно стриманішою та обережнішою, тоді як Джилліан зберегла частину тієї самої енергії, яку мала в першому фільмі. Але тепер між ними є ще й величезний спільний досвід. Вони вже не молоді сестри, які намагаються розібратися з магією та власними помилками. Це дві дорослі жінки, які прожили достатньо, щоб зовсім по-іншому дивитися на любов, втрати та сім’ю. Їхнє протиставлення дає фільму можливість показати, як одна родина може по-різному ставитися до власної спадщини.
Попри зміну поколінь, «Практична магія 2» не відмовилася від головної теми першого фільму – сестринства. Саме стосунки між Саллі та Джилліан залишаються емоційним центром історії. Буллок і Кідман не намагаються просто відтворити старих персонажів – вони повертаються до них настільки природно, що їхня взаємодія виглядає як продовження давно знайомих стосунків.
Окремо приємно бачити Даян Віст і Стокард Ченнінг у ролях тіток Джет і Френні. У першому фільмі їм було відповідно близько 50 і 54 років, а сьогодні акторкам уже 78 та 82. І саме їхня присутність створює ще один місток між двома фільмами. Вони не просто повернули знайомих персонажів – вони самі стали частиною історії про час, який пройшов між картинами.
Творчий колектив продовження
Режисерка Сюзанна Бір відома передусім драматичними та психологічними роботами. Серед її найбільш помітних проєктів – «Після весілля», «Відкрите серце», серіал «Нічний адміністратор» та «Пташиний короб». Бір намагається зберегти атмосферу оригіналу, але водночас зробити фільм більш сучасним і зосередженим на темах родини, спадщини та жіночої солідарності. Подекуди їй вдалося візуально відтворити дух першої частини та зробити продовження достатньо цілісним із нею.
Водночас її режисура інколи здається занадто пласкою, а сам фільм – радше великим стримінговим проєктом. Сценарій, з одного боку, має зрозумілу основу: прокляття родини повертається, нове покоління стикається з магією, а Саллі та Джилліан повинні нарешті розібратися з тим, від чого попередні покоління намагалися втекти. Фільм триває близько 130 хвилин, але навіть за такого хронометражу деякі персонажі та сюжетні лінії залишаються недорозкритими. Особливо це стосується Антонії, яка має потенціал для окремої історії, але більшу частину фільму залишається осторонь головних подій.
Візуал і дивне відчуття «Зачарованих»
Візуально фільм дуже приємний. Режисерка Сюзанна Бір добре відчуває атмосферу цієї історії, а декорації, будинок Оуенсів, сад, костюми та освітлення працюють на те, щоб повернути глядача до естетики першої частини. Навіть музичний супровід допомагає викликати відчуття ностальгії.
Водночас візуальний стиль і сама побудова сюжету місцями нагадують ремейк серіалу «Зачаровані» 2018 року. Є схоже відчуття сучасного телевізійного фентезі, де магія стає частиною сімейної драми, а історія поступово переходить від особистих проблем героїнь до більшої міфології їхнього роду. Іноді складається враження, ніби частину візуальних та сюжетних рішень могли запозичити саме з естетики «Зачарованих». Це не означає, що фільм виглядає погано, але він уже не має тієї унікальності, яка була в першій «Практичній магії».
Окреме питання – спецефекти. Місцями досить добре видно, що вони зроблені не за величезні гроші, і деякі магічні сцени виглядають простіше, ніж можна було б очікувати від великого студійного продовження. Але це не псує загального враження. Тут набагато важливішими залишаються атмосфера, декорації та персонажі.
За операторську роботу відповідав Саймон Дуґґан, який раніше працював над такими великими проєктами, як «Великий Гетсбі», «Відродження» та «Вінчестер: Будинок, який побудували привиди». Фільм частково розвивається у Великій Британії. І саме британські локації чудово вписуються у магічний світ продовження.
Акторська гра
Буллок, яка грає Саллі, – більш стриману сестру, яка намагається контролювати власне життя та захистити дочок від родинного прокляття. Її персонаж тепер значно більше пов’язаний із материнством і страхом повторення минулих трагедій.
Кідман у ролі Джилліан традиційно залишається більш ексцентричною та емоційною половиною цього дуету. Їхня різниця характерів і надалі працює на користь фільму. Саме взаємодія цих двох акторок дозволяє стрічці зберігати зв’язок із першою частиною навіть тоді, коли сценарій відходить у нові сюжетні напрямки.
Стокард Ченнінг та Даян Віст наче не покидали своїх персонажів усі ці 28 років. Їхнє повернення – один із найбільш ностальгічних моментів продовження. Саме ці персонажі були важливою частиною атмосфери оригіналу, і їхня поява допомагає відчути, що перед нами все-таки продовження тієї самої історії, а не просто новий фільм із використанням знайомих імен. Акторки є одними з найяскравіших складових фільму, але сценарій дає їм недостатньо екранного часу.
Нові персонажі
Джої Кінг отримує достатньо важливу роль Кайлі. Мейзі Вільямс, навпаки, отримує значно менше можливостей проявити себе. Її персонажка за сюжетом є лікаркою, але більша частина її ролі зводиться до перебування поруч із хлопцем сестри Гідеоном, який опинився в лікарні.
Хоча серед нових персонажів найбільше уваги привертає професор Ієн Райт у виконанні Лі Пейса. Він – історик магії, який допомагає сестрам Оуенс. Його персонаж додає історії не лише нової інформації про магічний світ, а й романтичної складової. Пейс має хорошу хімію із Сандрою Буллок.
Гідеона грає Шоло Марідуенья, а Томаса Локленда – Солді Маклеод. Їхні персонажі пов’язані з новим поколінням магічної історії та допомагають розширити світ, який у першому фільмі був значно камернішим.
Магія, яка стала емоційнішою
Якщо перша «Практична магія» місцями була дуже темною та містичною, друга частина не відмовляється від цієї сторони історії. Тут також є моменти, де магія відчувається не як декоративний елемент, а як щось старе, небезпечне та пов’язане з минулим родини.
Але загалом цей фільм емоційніший.
Він більше про втрати, материнство, сестринство, страх повторити старі помилки та про те, як травми можуть передаватися від одного покоління до іншого.
«Практична магія 2» у деяких моментах навіть краща за першу частину. Це досить незвичне відчуття для продовження фільму, який повертається через майже три десятиліття. Зазвичай такі сиквели існують виключно заради ностальгії та повернення знайомих облич. Тут же є відчуття, що творці справді намагалися продовжити історію, а не просто повторити стару.
Ностальгія, яка працює
Звичайно, фільм дуже сильно грає на ностальгії. Він повертає музику, знайомі локації, персонажів, жарти та навіть окремі сцени, які нагадують про першу частину. Але у випадку «Практичної магії 2» ця ностальгія працює хоча б тому, що фільм не намагається повністю відтворити 1998 рік. Він бере знайомий світ і переносить його в інше покоління. І хоча не всі сюжетні рішення однаково переконливі, саме це дозволяє історії залишатися живою.
Чи вдалося повернути магію
«Практична магія 2» – це не просто спроба повернути культовий фільм через 28 років. Це продовження, яке значною мірою тримається на ностальгії, але водночас намагається розповісти нову історію про родину Оуенсів.
У ньому залишилася енергетика першої частини, та сама магічна естетика, знайомий будинок, музика і персонажі. Але разом із цим фільм став більш приземленим та емоційним, а Саллі й Джилліан отримали значно більше простору для розкриття. Не все тут працює однаково добре. Є питання до часової лінії, є моменти з недорогими спецефектами, але загальне враження від фільму це не руйнує.
І, мабуть, найцікавіше в тому, що після всіх невдалих довгоочікуваних продовжень останніх років «Практична магія 2» виявилася одним із тих рідкісних випадків, коли повернення через майже три десятиліття справді має емоційний сенс.
ПОПУЛЯРНІ СТАТТІ
